одержання пільг при оподаткуванні — пенсійні внески до НПФ відносяться на валові витрати роботодавця і не включаються до фонду оплати праці;
використання механізму реінвестування — можливість використання активів НПФ для інвестування у власну діяльність у вигляді довгострокового інвестиційного ресурсу (до 5% активів НПФ);
зменшення витрат при поліпшенні матеріального достатку працівників — при підвищенні зарплати працівників роботодавець зобов’язаний сплачувати внески до соціальних фондів (близько 38%), тоді як при сплаті внесків до НПФ такі додаткові витрати не виникають.
Соціальні:
реалізація підприємством гарантій соціального захисту своїх працівників;
одержання додаткових гарантій матеріального забезпечення працівників після виходу на пенсію;
можливість страхування ризику настання інвалідності або смерті працівника.
Кадрові:
залучення і закріплення нових кваліфікованих співробітників;
закріплення найбільш цінних працівників;
матеріальне забезпечення працівників, які збираються йти на пенсію, і створення таким чином вікової ротації кадрів;
підвищення самовіддачі кожного працівника, оскільки розмір пенсійних внесків на його рахунок може безпосередньо залежати від фінансового стану підприємства та його особистого внеску у цю справу;
стимулювання талановитих співробітників до подальшого професіонального зростання на підприємстві;
скорочення „тікучості” кадрів до прийнятного рівня.
Маркетингові:
підвищення іміджу підприємства шляхом створення механізму соціального захисту своїх працівників;
підвищення власної конкурентоспроможності на ринку праці і набуття іміджу соціально орієнтованої і соціально відповідальної компанії відповідно до світових стандартів.
17 Травня 2012
